Правила охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом № 356/17651 2009 за № д

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

18.03.2010 N 61

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

3 червня 2010 р. за N 356/17651

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС РОЗРОБКИ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН ВІДКРИТИМ СПОСОБОМ

I. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності (далі - гірниче підприємство), діяльність яких пов'язана з розробкою рудних та нерудних корисних копалин відкритим способом.

2. Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють проектування, будівництво та експлуатацію кар'єрів (розрізів), будівель, споруд, машин, устаткування, засобів захисту та контролю, приладів і матеріалів, а також для всіх працівників, у яких виконання обов'язків пов'язане з перебуванням на об'єктах відкритих гірничих робіт.

II. ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

1. ГОСТ

- міждержавний стандарт;

2. НАПБ

- нормативний акт пожежної безпеки;

3. НПАОП

- нормативно-правовий акт з охорони праці;

4. ЛЕП

- лінія електропередачі;

5. СЦБ

- система централізації та блокування.

III. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

1. У цих Правилах терміни та поняття: відкрита розробка родовищ, вибухові матеріали (речовини), гірнича (гірничодобувна) промисловість, гірниче підприємство, гірничі роботи, аварійно-рятувальна служба (формування), гірничий масив, кар'єр, консервація, копальня, корисні копалини, підривні роботи вживаються у значеннях, що наведені в Гірничому Законі України.

2. Інші терміни вживаються в такому значенні:

абзетцерний відвал - відвал, на якому працює абзетцер - екскаваційний і транспортувальний агрегат, що здійснює черпання розвантаженої з думпкарів породи або прийом породи з магістральних конвеєрів, доставку породи до укосу відвалу і планування його поверхні;

борт кар'єру - комплекс майданчиків і укосів уступів від поверхні землі до підошви кар'єру;

вибій уступу - поверхня уступу, що є безпосереднім об'єктом гірничих робіт та переміщається в результаті ведення гірничих робіт;

гірнича маса - зруйнований і подрібнений масив гірських порід під час розробки родовищ корисних копалин;

гірничий об'єкт - дільниця, блок, технологічна лінія, окреме гірниче обладнання, комплекси циклічно-потокових технологій, що використовуються в технології видобування корисних копалин;

гірські породи - природні мінеральні агрегати, що утворюють літосферу Землі у вигляді самостійного геологічного тіла;

запобіжна берма - невеликий майданчик, що залишається між уступами кар'єру на неробочих бортах для підвищення їх стійкості та затримання шматків породи, що осипається;

кут укосу борта кар'єру - кут, утворений лінією укосу борта кар'єру та проекцією цієї лінії на горизонтальну площину;

кут укосу уступу - кут, утворений укосом та горизонтальною площиною;

робочий майданчик уступу - майданчик уступу, призначений для розміщення основного робочого обладнання;

технологічна інструкція (технологічна карта, паспорт) - опис методів контролю технологічного процесу, порядку монтажу та правил користування устаткуванням, прийомів роботи та заходів безпеки під час роботи на ньому тощо;

укіс уступу - похила або вертикальна поверхня між верхнім і нижнім майданчиками уступу, вздовж нього;

уступ кар'єру - частина товщі гірських порід у кар'єрі, що мають форму уступу (сходинки).

IV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Основні положення

1.1. Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі безпечні умови праці відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці", а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.2. Гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт відповідно до Гірничого Закону України повинно мати:

спеціальний дозвіл на користування надрами;

акт про надання гірничого відводу;

технічний проект розробки родовища корисних копалин, затверджений і погоджений в установленому порядку;

геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

У разі зміни гірничо-геологічних умов технічний проект розробки родовища корисних копалин необхідно переглядати, але кожного разу він повинен охоплювати весь період до кінця розробки родовища до проектної глибини та проектного контуру родовища.

Відхилення від проекту необхідно узгоджувати з проектною організацією.

1.3. Програми і проекти будівництва підлягають комплексній державній експертизі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 N 1269 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи".

Проектна документація на будівництво (реконструкцію та технічне переоснащення) об'єктів гірничих робіт відповідно до Положення про порядок державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 N 431, підлягає обов'язковій державній експертизі. Відповідний висновок є складовою частиною висновку комплексної державної експертизи.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

1.4. Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування виробничих об'єктів здійснюються за Методикою проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженою наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.09.94 N 95, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.02.95 за N 44/580 (НПАОП 0.00-7.03-94).

1.5. Склад проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт і технічне переоснащення регламентується Державними будівельними нормами України "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (ДБН А.2.2-3-2004), затвердженими наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20.01.2004 N 8.

1.6. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом гірничих об'єктів, а також промислових об'єктів і споруд, які вводяться в роботу на діючих гірничих підприємствах, здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 534).

На закінченому будівництвом об'єкті виробничого призначення повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією роботи, змонтоване і випробуване обладнання, а також створено безпечні умови для роботи працівників та перебування людей.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, забороняється.

1.7. Експлуатація будівель, споруд та інженерних мереж об'єктів гірничого підприємства повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 423/2863 (НПАОП 45.2-1.01-98), і Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 (НПАОП 45.2-4.01-98).

1.8. Гірниче підприємство, яке має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за переліками відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631, повинно одержати відповідний дозвіл.

1.9. Усі гірничі підприємства незалежно від форм власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями) відповідно до Гірничого Закону України.

1.10. На кожному кар'єрі з видобутку залізної, марганцевої і сірчаної руд, солей калійних добрив, флюсо-доломітів, нерудних будівельних матеріалів продуктивністю понад 50 тис. м3 гірничої маси на рік, на хвостосховищі, шламонакопичувачі, дразі, земснаряді, а також гірничому підприємстві, яке проводить вибухові роботи, повинен бути складений план ліквідації аварій.

1.11. На гірничому підприємстві розробляється план ліквідації аварій згідно з вимогами Інструкції зі складання планів ліквідації аварій для кар'єрів (розрізів) та збагачувальних (брикетних) фабрик, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31.03.2003 N 87, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2003 за N 321/7642.

1.12. Вибухові роботи на об'єктах відкритих гірничих робіт необхідно здійснювати згідно з вимогами законодавства.

1.13. Організація розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на гірничому підприємстві здійснюються згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112.

1.14. Згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням специфіки виробництва роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання працівників і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Всі роботи з підвищеною небезпекою проводяться тільки за письмовим нарядом.

2. Вимоги до працівників

2.1. Проведення медичних оглядів працівників здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

Проходження на підприємстві передрейсового медичного огляду для водіїв технологічних транспортних засобів здійснюється відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспртних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерством внутрішніх справ України від 05.06.2000 N 124/345, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за N 435/4656.

2.2. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників здійснюються відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

2.3. Інструкції підприємства з охорони праці розробляються відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

2.4. Технологічні інструкції (технологічні карти, паспорти) розробляються на підприємстві відповідно до Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93). Вони повинні містити вимоги, дотримання яких забезпечить безпечне для працівників ведення технологічних процесів і робіт згідно з ГОСТ 3.1120-83 "ЕСТД. Общие правила отражения и оформления требований безопасности труда в технологической документации".

2.5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту здійснюється відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

2.6. Видача спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам здійснюється відповідно до вимог Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів спеціального захисту працівникам гірничодобувної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.08.2008 N 184, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2008 за N 832/15523 (НПАОП 0.00-3.10-08).

2.7. До управління та обслуговування гірничих і транспортних машин допускаються працівники, які мають відповідну кваліфікацію, пройшли навчання з питань охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12-05 та отримали відповідне посвідчення на право керування гірничою або транспортною машиною.

2.8. На проведення робіт підвищеної небезпеки, зазначених у НПАОП 0.00-8.24-05, необхідно видавати письмові наряди.

2.9. Кожне робоче місце перед початком роботи або протягом зміни повинно бути оглянуте посадовою особою, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним веденням робіт, або за її дорученням уповноваженим працівником, а протягом доби - одним з керівників, які повинні не допускати проведення робіт у разі виявлення порушень вимог з охорони та безпеки праці, крім робіт, які виконуються за нарядом щодо усунення цих порушень.

2.10. Кожний працівник до початку роботи повинен переконатись у безпечному стані свого робочого місця, перевірити справність запобіжних пристроїв, інструментів, механізмів, необхідних для виконання роботи.

У разі виявлення порушень безпечного стану робочого місця, які він сам не може ліквідувати, працівник, не починаючи роботи, повинен повідомити про них посадову особу, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

Не дозволяється відпочивати безпосередньо у вибоях і біля укосів, у небезпечній зоні працюючих механізмів, на транспортних шляхах, устаткуванні.

2.11. Перед пуском механізмів і початком руху машин, залізничних поїздів (вагонів) або автомобілів машиніст (водій) повинен переконатись у безпеці членів бригади та осіб, що перебувають поруч, відсутності перешкод і техніки на шляху руху транспорту, обов'язково подавати звукові та світлові сигнали, призначення яких усі працівники повинні знати. При цьому необхідно забезпечити чутність (видимість) сигналів для всіх працівників у межах небезпечної зони дії машин, механізмів.

Машиніст (водій) повинен сприймати як сигнал "Стоп" кожний неправильно поданий або незрозумілий для нього сигнал.

Таблиця сигналів повинна бути вивішена на працюючому механізмі або поблизу від нього.

2.12. Кожний працівник на гірничому підприємстві, помітивши небезпеку, що загрожує працівникам або підприємству (несправність залізничних колій, машин, механізмів, електромереж, ознаки можливих зсувів, обвалів уступів, виникнення пожеж), зобов'язаний одночасно із вжиттям заходів щодо її усунення повідомити про це посадову особу, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним веденням робіт, а також попередити працівників, яким загрожує небезпека.

3. Вимоги до технологій, устаткування та матеріалів

3.1. Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини та їх сполуки, інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) згідно з Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631, лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Гірничі машини, механізми та устаткування підлягають огляду, випробуванню та експертному обстеженню згідно з вимогами Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687.

3.2. Гірничі виробки кар'єрів у місцях, де є небезпека падіння в них працівників, а також провали, зумпфи та вирви необхідно позначати запобіжними знаками, освітленими в темний час доби. Дренажні свердловини, недіючі шурфи та інші вертикальні і нахилені виробки необхідно надійно перекривати.

3.3. Не дозволяється захаращувати робочі місця та підходи до них породою та будь-якими предметами, що заважають рухові працівників та механізмів.

3.4. Рух працівників у кар'єрі (розрізі) дозволяється відповідно до затверджених схем маршрутів по спеціально влаштованих доріжках або по узбіччю автошляхів з боку руху порожнього автотранспорту.

У темну пору доби пішохідні доріжки та переходи через залізничні колії, автошляхи повинні бути освітлені. Зміни маршрутів необхідно наносити на схему маршрутів, а працівники повинні бути ознайомлені з ними.

Рух працівників з уступу на уступ по підірваній гірничій масі дозволяється тільки в разі особливої виробничої необхідності та тільки з дозволу посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

3.5. У кар'єрах повинна бути організована доставка працівників на робочі місця спеціально обладнаним транспортом, якщо відстань до робочих місць перевищує 1 км.

Дозволяється використовувати механізовані засоби (ескалатори) для перевезення працівників з уступу на уступ.

Не дозволяється перевозити працівників у вагонах, що саморозвантажуються, в кузовах автосамоскидів і вантажних вагонетках канатних доріг.

3.6. Для сполучення між уступами необхідно влаштовувати міцні сходи з двосторонніми поручнями і нахилом не більше ніж 60° або бульдозерні спуски з нахилом не більше ніж 20°, які необхідно освітлювати в темну пору доби.

Маршеві сходи на висоту більше ніж 10 м повинні мати ширину не менше ніж 0,8 м з горизонтальними майданчиками через кожні 15 м. Відстань між сходами і місця їх встановлення по довжині уступу повинні бути визначені планом розвитку гірничих робіт. Східці, майданчики сходів необхідно очищати від снігу, льоду, бруду та посипати піском. Висота сходинок не повинна перевищувати 0,3 м, а їх ширина повинна бути не менше ніж 0,2 м.

3.7. Для переходу через стрічкові конвеєри повинні бути влаштовані перехідні містки шириною не менше ніж 0,8 м, обладнані поручнями висотою не менше ніж 1 м.

У місцях проходу та проїзду під конвеєрами повинні бути встановлені захисні помости для захисту працівників від можливого ураження шматками матеріалу, що транспортується і падає зі стрічки.

3.8. Не дозволяється:

перебувати працівникам у межах призм обвалення на уступах і в безпосередній близькості від нижньої бровки укосу уступу;

працювати на уступах за наявності нависаючих "козирків", великих валунів, а також нависів снігу та льоду. У тих випадках, коли неможливо провести ліквідацію заколів або оббирання борта кар'єру, всі роботи в небезпечній зоні необхідно припинити, працівників вивести, небезпечну ділянку огородити попереджувальними знаками.

3.9. Проїзд в залізничних потягах і кабінах локомотивів дозволяється працівникам, які супроводжують потяги, а також посадовим особам, в обов'язки яких покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, окремим працівникам, які мають відповідний дозвіл.

3.10. Переїзд через залізничні колії в кар'єрі бульдозерами, автомашинами та іншими колісними, гусеничними або крокуючими машинами дозволяється в установлених, спеціально обладнаних і позначених відповідними покажчиками місцях.

3.11. Експлуатацію та обслуговування машин, обладнання, приладів і апаратури, які застосовуються на об'єктах відкритих гірничих робіт, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання необхідно виконувати відповідно до вимог інструкцій з експлуатації їх заводів-виробників.

Змінювати заводську конструкцію машин, обладнання, схем керування і захисту допускається тільки за погодженням із заводом-виробником та у разі дотримання вимог пункту 3.1 глави 3 розділу IV цих Правил.

3.12. Обладнувати, встановлювати та експлуатувати вантажопідіймальні крани, трубопроводи пари та гарячої води, посудини, що працюють під тиском, можна лише у разі їх відповідності вимогам Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07), Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), та інших чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

3.13. У неробочий час гірничі, транспортні та шляхобудівельні машини повинні бути виведені з вибою в безпечне місце, робочі органи (ковші тощо) опущені на землю, кабіни замкнені, з кабелю живлення знято напругу.

V. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ ГІРНИЧИХ РОБІТ

1. Загальні вимоги

1.1. Безпечна висота уступу повинна бути визначена проектом з урахуванням фізико-механічних властивостей гірських порід і корисних копалин, гірничотехнічних умов їх залягання та робочих параметрів гірничих машин.

Під час застосування гідравлічних екскаваторів та гідравлічних навантажувачів висота уступу повинна визначатись розрахунком залежно від їх технічних характеристик.

Висота вибою не повинна перевищувати:

у разі розробки канатними одноківшевими екскаваторами типу механічної лопати та одноківшевими навантажувачами без застосування вибухових робіт - висоти черпання екскаватора чи навантажувача;

у разі розробки драглайнами, багатоківшевими та роторними екскаваторами - висоти або глибини черпання екскаватора;

у разі розробки розсипчастих і сипучих порід ручним способом - 3 м, м'яких, але стійких, а також міцних монолітних порід - 6 м.

Під час відпрацювання порід і руд із застосуванням вибухових робіт допускається збільшення висоти вибою до півтори висоти черпання. У цих випадках необхідно вживати додаткових заходів, які запобігають довільному обваленню козирків і нависів.

Допускається відпрацювання уступів висотою до 30 м шарами за умови тимчасового погашення уступів на проміжному контурі та виведення уступів на проектний контур. При цьому висота вибою повинна бути не більше ніж півтори максимальної висоти черпання екскаватора під час розробки першого (верхнього) шару і висоти черпання під час розробки наступних (нижніх) шарів.

Під час відпрацювання уступів шарами необхідно вживати заходів безпеки, які унеможливлюють відшарування та обвалення шматків породи з укосу уступу (похиле буріння, контурне підривання, заоткоска укосів).

1.2. Кути укосів робочих уступів необхідно облаштовувати таким чином, щоб вони не перевищували:

під час роботи екскаваторів типу механічної лопати, роторних екскаваторів та драглайна - 80°;

під час роботи багатоківшевих ланцюгових екскаваторів з нижнім черпанням - кута природного укосу цих порід;

під час розробки ручним способом: розсипчастих і сипких порід - кута природного укосу цих порід; м'яких, але стійких порід - 50°; скельних порід - 80°.

1.3. Граничні кути укосу неробочих уступів і бортів (кути стійкості) повинні бути визначені проектом з подальшим коригуванням їх у процесі експлуатації згідно з даними наукових досліджень та змінами технології ведення гірничих робіт.

1.4. Гірниче та транспортне обладнання, транспортні комунікації, мережі електропостачання та зв'язку необхідно розміщувати на робочих майданчиках уступів за межами призми обвалення.

Параметри призми обвалення уступів кар'єрів і ярусів відвалів повинні визначати геологічна та маркшейдерська служби гірничого підприємства або спеціалізована організація, яка має дозвіл (ліцензію) на виконання такого виду робіт, з урахуванням фізико-механічних властивостей порід, а також навантажень на уступи і яруси, що створюються обладнанням.

Відстань від нижньої бровки уступу (розвалу гірничої маси) до осі найближчої залізничної колії повинна бути не менше ніж 2,5 м.

Ширина робочої площадки з урахуванням її призначення повинна визначатися розрахунком відповідно до норм технологічного проектування.

1.5. Під час відпрацювання уступів екскаваторами з верхнім навантажуванням відстань від бровки уступу до осі залізничної колії або автодороги повинна бути визначена проектом, але не менше ніж 2,5 м.

Висота уступу (підуступу) повинна бути такою, щоб забезпечувалась видимість транспортних засобів з кабіни машиніста екскаватора.

1.6. Формування тимчасових неробочих бортів кар'єру та відновлення гірничих робіт на них необхідно проводити згідно з проектами.

1.7. Під час ведення розкривних робіт, що здійснюються за безтранспортною системою розробки, відстань між нижніми бровками уступу корисних копалин і породного відвалу повинна бути визначена проектом. За наявності залізничних колій або конвеєрів відстань від нижньої бровки відвалу до осі залізничної колії або осі конвеєра повинна бути не менше ніж 4,0 м.

1.8. Відстань між суміжними запобіжними бермами під час погашення уступів і постановки їх в граничне положення повинна бути визначена проектом, але не більше висоти двох уступів. Ширина, конструкція та порядок обслуговування запобіжних берм повинні бути визначені проектом. У процесі експлуатації параметри уступів і запобіжних берм, за необхідності, можна уточнювати згідно з результатами досліджень фізико-механічних властивостей гірських порід.

Під час погашення уступів необхідно додержувати загальний кут нахилу борта кар'єру, встановлений проектом.

В усіх випадках ширина берми повинна бути такою, щоб була можливою її механізована очистка і щоб вона була не менше ніж 1/3 висоти уступу (уступів - у разі їх об'єднання).

1.9. Запобіжні берми необхідно влаштовувати горизонтальними або з ухилом у бік борта кар'єру і регулярно очищати від шматків породи та сторонніх предметів. Берми, по яких систематично пересуваються працівники, необхідно огороджувати згідно з проектом.

Допускається, згідно з проектом, застосування нахилених берм з поздовжнім ухилом, у тому числі поєднаних з транспортними.

1.10. На кар'єрах (розрізах) необхідно здійснювати контроль за станом їх бортів, траншей, уступів, укосів і відвалів. У разі виявлення ознак зсуву порід роботи необхідно припинити. На кар'єрах, схильних до зсувів, необхідно здійснювати інструментальні спостереження за станом бортів кар'єру та укосів відвалів.

1.11. На уступах, де проводяться роботи, необхідно регулярно оббирати нависи і "козирки", а також ліквідовувати заколи.

Роботи з оббирання уступів необхідно проводити механізованим способом. Ручне оббирання дозволяється здійснювати тільки спеціально підготовленим працівникам (скелелазам) під безпосереднім наглядом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, та з обов'язковим оформленням наряду-допуску на ці роботи.

Працівників, які не зайняті оббиранням, необхідно вивести в безпечне місце.

1.12. Відстань по горизонталі між робочими місцями або механізмами, розташованими на двох суміжних по вертикалі уступах, повинна бути не менше ніж 10 м у разі ручної розробки і не менше ніж півтора максимального радіуса черпання під час екскаваторної розробки.

1.13. Під час розробки уступів ручним способом роботи треба вести тільки зверху вниз, зберігаючи кут укосу згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V цих Правил, і без застосування способу "підбоєм".

1.14. Під час роботи на висоті та на укосах уступів з кутом нахилу більше ніж 35° працівники, які виконують буріння, оббирання укосів та інші операції, обов'язково повинні користуватися запобіжними поясами та страхувальними канатами, закріпленими за надійну опору.

Запобіжні пояси та страхувальні канати під час експлуатації необхідно не рідше одного разу на шість місяців випробовувати на статичне навантаження відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия". На кожному поясі повинні бути закріплені інвентарний номер та клеймо з датою наступного випробування.

1.15. Під час виконання робіт у зонах можливих обвалів або провалів внаслідок наявності підземних виробок або карстів необхідно вживати спеціальних заходів, які забезпечують безпечність роботи (попереднє розвідувальне буріння, виведення на час вибухових робіт гірничих машин з вибоїв, які знаходяться поблизу зони можливого обвалення).

При цьому необхідно вести маркшейдерські спостереження за станом бортів та дна кар'єру. У разі виявлення ознак зсуву порід роботи необхідно зупинити. Подальші роботи необхідно здійснювати відповідно до розробленого проекту безпечного ведення робіт.

1.16. У проекті розробки родовищ, схильних до зсувів, повинні бути передбачені спеціальні заходи безпеки.

Якщо схильність до зсуву з'ясовується в процесі ведення гірничих робіт, необхідно внести відповідні корективи в проект і здійснити передбачені в ньому заходи безпеки.

1.17. Під час ведення робіт у лавинонебезпечних і селенебезпечних районах необхідно обов'язково здійснювати заходи щодо захисту від снігових лавин та селевих потоків. План заходів протилавинного та протиселевого захисту має бути розроблений з урахуванням місцевих умов.

1.18. Вибір способу руйнування негабаритів здійснюється на підставі існуючих на гірничому підприємстві технічних умов і забезпечення безпеки ведення робіт. Руйнування негабаритів механічним способом необхідно здійснювати відповідно до вимог інструкції з експлуатації заводу-виробника технічного засобу для руйнування негабариту.

2. Вимоги безпеки під час проведення бурових робіт

2.1. Бурові роботи необхідно проводити відповідно до технологічних інструкцій, розроблених підприємством для кожного способу буріння (шарошкового, вогневого).

Не дозволяється бурити свердловини верстатами вогневого (термічного) буріння в гірських породах, схильних до займання та виділення отруйних газів.

2.2. Кожну свердловину, діаметр устя якої перевищує 250 мм, після закінчення буріння необхідно перекрити.

Ділянки пробурених свердловин необхідно обов'язково огороджувати попереджувальними знаками.

2.3. Під час буріння перфораторами та електросвердлами ширина робочої берми повинна бути не менше ніж 4 м. Підготовлені для буріння негабаритні блоки гірничої маси необхідно складувати стійко в один шар поза зоною можливого обвалення уступу.

3. Вимоги безпеки при очисному вийманні драгами та плавучими земснарядами

3.1. Усі гідротехнічні споруди (греблі, дамби, водозливи) необхідно своєчасно готувати до зимового періоду (відстою драг, земснарядів), а також до пропуску паводкової води.

При кожній греблі, на кожній дразі та земснаряді відповідно до плану ліквідації аварій, розробленого згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу IV цих Правил, повинен бути необхідний запас протиаварійного обладнання, матеріалів, інвентарю та інструментів.

3.2. Ділянку, що розробляється, необхідно спочатку очистити від лісу, пеньків, кущів і льоду.

Проводити очистку ділянки та перебувати людям в небезпечних зонах робочих канатів під час роботи драги (земснаряда) не дозволяється. Розміри небезпечної зони установлюються начальником драги (земснаряда).

3.3. Граничнодопустима висота надводного борта дражного розрізу, а також відстань між днищем понтона та підошвою розрізу повинні бути визначені проектом. Не дозволяється експлуатувати драги (земснаряди) з відхиленням від цих величин.

3.4. За наявності мерзлого шару (сезонна мерзлота) або міцних зцементованих порід відробляти забої з підробкою лобового укосу не дозволяється.

3.5. Шляхи та стежки на полігонах працюючих драг (земснарядів) необхідно перекривати, а вздовж контурів небезпечної зони робочих канатів встановлювати попереджувальні знаки.

Перехід або переїзд через робочі канати допускається тільки з дозволу змінного драгера після вжиття ним відповідних заходів безпеки.

3.6. Не дозволяється підпливати або наближатись на плаваючих засобах до маневрових канатів і кабелю електроживлення без дозволу драгера.

3.7. Під час роботи драг і земснарядів, обладнаних пульпопроводом для транспортування піску та ефелів на борт розрізу, необхідно дотримуватись таких вимог:

вздовж плаваючих пульпопроводів обов'язково встановлювати містки, огороджені перилами висотою не менше ніж 1 м;

у темну пору доби плаваючий пульпопровід необхідно постійно освітлювати.

3.8. Обслуговування черпакової рами і відбір проб з черпаків необхідно здійснювати з безпечного місця з міцних огороджених майданчиків.

Ремонт або інші роботи на черпаковій рамі можна проводити тільки із застосуванням запобіжних поясів після зупинення драги. Для закріплення запобіжних поясів вздовж черпакової рами необхідно протягти трос. Не дозволяється під час роботи драги перебувати на черпаковій рамі, переходити через проріз у понтоні, змащувати на ходу підшипники підчерпакових роликів, знімати з черпаків пеньки, кущі та інші предмети, а також піднімати або опускати черпакову раму у разі потрапляння сторонніх предметів у проріз між бортом понтона і черпаковою рамою.

Робота драг (земснарядів) в осінньо-зимовий період здійснюється відповідно до заходів, що передбачають здійснення додаткових вимог безпеки з урахуванням ускладнених умов проведення робіт (низькі температури, льодоутворення).

3.9. Під час роботи на льоду необхідно виконувати такі вимоги:

прибирання льоду здійснювати відповідно до проекту організації робіт під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт;

експлуатувати машини і механізми дозволяється за наявності нарядів, із зазначенням заходів безпеки після ретельної перевірки товщини льоду і розрахунку його на міцність;

місця, де дозволяється рух працівників і транспорту по льоду, необхідно позначити вказівними знаками, освітленими в темну пору доби;

на період прибирання льоду місця роботи необхідно забезпечити човном, рятувальними кругами з лінями довжиною не менше ніж 30 м;

працівники, які проводять льодоприбиральні роботи, повинні бути одягнуті в рятувальні жилети і знати правила надання першої допомоги потерпілим.

3.10. Працівникам на плаваючих засобах не дозволяється підпливати до земснаряда з боку всмоктувального ґрунтопроводу.

3.11. Для входу на драгу (земснаряд) і виходу з драги повинні бути обладнані відкидні містки (трапи) з перилами висотою не менше ніж 1 м. Спуск трапа на берег дозволяється в спланованих місцях на борт вибою, що не має навислих "козирків". Береговим кінцем трапа в спущеному стані необхідно перекривати лінію вибою не менше ніж на 2 м. Не дозволяються спуск і підйом трапа з людьми.

4. Вимоги безпеки при очисному вийманні гідромоніторами

4.1. Висота гідроуступу під час гідромоніторного розмиву повинна залежати від фізико-механічних властивостей порід, конструкції гідромоніторів і застосованого порядку розмиву, але не повинна перевищувати 30 м. В окремих випадках, під час розробки уступів з крейдовими відкладеннями, допускається збільшення їх висоти до 50 м за розробленим проектом з дотриманням додаткових заходів безпеки.

4.2. Експлуатація гідровідвалів та водосховища повинна проводитись згідно з технологічними інструкціями, розробленими підприємством для гідровідвалів та водосховищ.

4.3. Усі водозбірні та водоскидні споруди гідровідвалів (канави, труби, шандорні колодязі) повинні бути розраховані на максимально можливий приплив.

Після закінчення гідророзмивного сезону всі ці споруди необхідно оглянути та скласти документи про їх стан.

4.4. Будівництво гідротехнічних споруд (гребель, дамб) та їх нарощування, а також водоскидних споруд можна здійснювати тільки згідно з проектами, складеними на підставі гірничо-геологічних досліджень і визначених фізико-механічних властивостей порід.

4.5. У разі гідромеханізованого способу розробки відстань від гідромоніторної установки та іншого вибійного устаткування (скреперів, бульдозерів) до вибою повинна бути не менше ніж 0,8 висоти уступу. Для глинистих щільних і лесовидних порід, здатних до обвалення глибами, ця відстань повинна бути не менше ніж 1,2 висоти уступу.

Під час застосування гідромоніторів з дистанційним керуванням і при розмиві боковим вибоєм, при якому обвалення проводиться поза зоною розташування гідромонітора, ці відстані можуть бути зменшені.

4.6. Проводити у вибої допоміжні роботи (перестановку обладнання тощо) можна тільки після ретельного огляду вибою, ліквідації "козирків" і нависів.

4.7. Нахили уступів відпрацьованих ділянок повинні бути такими, щоб вони не перевищували нахили природного укосу порід.

4.8. Відвали свіженамитих порід необхідно позначати знаками, що забороняють прохід людей по цих відвалах.

4.9. Для підходу до скидного і водозабірного колодязів необхідно прокладати місток з перилами висотою не менше ніж 1 м. Устя водоскидного колодязя гідровідвалу повинно бути огороджене для запобігання падінню людей у колодязь.

4.10. Будівництво всіх гідромеханічних споруд (дамб, гребель, перемичок і водоскидних споруд) необхідно здійснювати відповідно до проектів.

4.11. На землесосних установках пульповоди та водоводи повинні бути обладнані зворотними клапанами.

5. Вимоги безпеки під час розморожування мерзлого ґрунту

5.1. Під час виконання робіт з розморожування мерзлого ґрунту парою або його електророзморожування необхідно вживати заходів, що забезпечують безпеку робіт.

5.2. Для розморожування ґрунту парою необхідно використовувати матеріали, що відповідають вимогам НПАОП 0.00-1.11-98. Монтаж паропроводів необхідно проводити відповідно до технологічної інструкції, розробленої підприємством для робіт з розморожування ґрунту.

5.3. Розморожувати ґрунт парою під повітряними ЛЕП не дозволяється.

Відстань від контуру ділянки гідророзморожування до повітряної ЛЕП повинна бути не менше ніж 1,5 максимальної висоти польоту струменя води.

5.4. Підходити до занурених у ґрунт пароголок або голок з гарячою водою дозволяється тільки по трапу, укладеному біля голки до початку розморожування.

5.5. На паропровідній мережі полігона паророзморожування необхідно встановлювати манометри - на виході магістрального паропроводу і на кінці колектора.

5.6. Не дозволяється без попереднього перекриття пари переміщувати паророзподільні труби (гребінки), підтягувати на них болтові з'єднання, ставити або знімати вентилі та заглушки, з'єднувати або роз'єднувати шланги.

5.7. Провальні вирви, що утворюються навколо гідроголок, необхідно огороджувати (перекривати).

6. Вимоги безпеки під час видобування штучного каменю

6.1. Добування штучного каменю та великих блоків у кар'єрах необхідно проводити уступами з послідовним відпрацюванням кожного уступу зверху вниз. Уступи можуть бути розбиті на підуступи.

6.2. Висота уступу повинна бути кратною висоті блока, що випилюється (з урахуванням товщини пропилу), і не вище:

під час роботи каменерізальних машин з механізованим прибиранням каменю - 3 м і відповідати каменерізальному устаткуванню, що застосовується;

під час прибирання вручну - 2,35 м;

під час розробки вручну міцних порід типу граніту і застосування засобів малої механізації - 6 м.

Розробку уступів більшої висоти необхідно проводити тільки за спеціальним проектом, яким передбачено застосування відповідних механізмів і заходи безпечного ведення робіт. В окремих випадках під час роботи горизонтальними заходками допускається перевищувати висоту уступу порівняно з розрахунковою, але не більше ніж на висоту одного блока, що випилюється. При цьому верхній блок або плиту повинні прибирати працівники, які перебувають на покрівлі уступу.

6.3. Ширину робочого майданчика уступу (підуступу) необхідно визначати розрахунком із забезпеченням розміщення на ній устаткування, гірничої маси, необхідного запасу матеріалів і наявності вільних проходів шириною не менше ніж 1 м. При цьому мінімальна ширина робочого майданчика повинна бути не менше ніж 3 м.

6.4. Під час ліквідації уступів необхідно залишати запобіжні берми шириною не менше ніж 0,2 висоти уступу з урахуванням додержання загального кута борта кар'єру, визначеного проектом.

6.5. Кути укосів уступів (підуступів) допускається приймати до 90°.

6.6. Під час безтраншейного розкриття родовища необхідно обов'язково передбачати не менше двох виходів з кар'єру, обладнаних сходами. В одному з них необхідно облаштовувати сходи з кутом нахилу не більше ніж 40°.

6.7. Під час добування каменю із застосуванням клинових робіт:

висота уступу (підуступу) повинна бути не більше ніж 1,5 м;

виколювання каменю на уступі необхідно проводити зверху вниз;

фронт робіт на кожного працівника повинен бути не менше ніж 10 м, а відстань між каменоломами - не менше ніж 4 м;

працівник повинен перебувати зверху або збоку від напрямку падіння каменю, що звалюється.

6.8. Під час ручного відбиття каменів клиноподібної форми, що утворюються після першої заходки машини, працівник повинен перебувати на відстані не менше ніж 4 м від діючої машини.

6.9. У разі необхідності проведення ручних робіт на укосі уступу повинні бути обладнані міцні підмостки з шириною настилу не менше ніж 1 м або робота має проводитись з механічного підйомного обладнання зі стрілою та спеціальною кабіною для працівників.

6.10. Не дозволяється застосовувати каменерізальні машини, не обладнані запобіжними засобами для захисту працівників від можливого викиду уламків каменю різальним органом машини.

6.11. Не дозволяється знімати і установлювати пилки каменерізальних машин до вимикання пускача електродвигуна.

6.12. Не дозволяється:

включати каменерізальну машину, якщо відкрито дверцята пульта керування;

працювати із знятим захисним огородженням, а також з несправними пиловловлюючими і пилоподавлюючими пристроями;

звільняти фіксуючі болти або закріплювати їх, а також повертати різальну головку під час руху каменерізальної машини;

зупиняти машину контрструмом;

дозволяти керування машиною особам, які не мають на те права;

експлуатувати машини, якщо комплект крепіжних болтів на пиляльних дисках неповний.

6.13. Усі залишені каменерізальною машиною недопиляні навислі камені або їх шматки необхідно негайно вилучати (відривати).

Працівники, які виконують цю роботу, повинні перебувати збоку від напрямку падіння каменю.

6.14. Обслуговування каменерізальних машин повинні виконувати не менше ніж два працівники.

Не дозволяється обслуговуючим працівникам або іншим особам перебувати перед працюючою каменерізальною машиною на відстані менше ніж 10 м у напрямку її переміщення. Під час переміщення каменерізальної машини або блоків каменю канатною тягою працівники повинні перебувати збоку від натягнутих канатів.

6.15. У кінці рейкових колій для переміщення каменерізальних машин повинні бути влаштовані запобіжні упори.

6.16. Переміщувати блоки необхідно механізованими засобами.

Кліщові захвати, стропові канати необхідно періодично перевіряти відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

6.17. Знімання (відбір) стінового каменю, нарізаного у вибої каменерізальною машиною, необхідно починати з верхніх рядів. Якщо висота вибою перевищує 1,8 м, знімати камені можна тільки механізованим способом. Виймати з вибою великі стінові блоки необхідно за допомогою надійних захватних пристроїв і механізмів.

6.18. Під час розпилювання або обробки великого блоку необхідно вживати заходів, що запобігають його перевертанню в бік працівників. Проводити завалку блоків вручну на себе не дозволяється.

6.19. Транспортувати високоуступні машини необхідно на спеціальних полозках або трайлерах відповідно до розроблених підприємством технологічних карт. Транспортувати високоуступні машини та проводити їх демонтаж необхідно під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

6.20. Під час транспортування каменерізальних машин на полозках (трайлерах) необхідно обов'язково дотримуватись таких вимог:

швидкість пересування полозок (трайлерів) з машиною не повинна перевищувати: 5 км/год - на горизонтальних ділянках та 1 км/год - на похилих;

різальні органи необхідно опустити у крайнє нижнє положення і зафіксувати;

транспортування здійснювати тільки під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

6.21. Перегін з уступу на уступ низькоуступних машин самоходом необхідно проводити відповідно до розроблених підприємством технологічних карт.

6.22. Пересувати вагони під час їх ручного завантаження з конвеєра каменерізальної машини можна тільки за наявності надійної сигналізації та швидкості руху не вище ніж 1,5 м/хв.

6.23. Під час застосування пересувних стрічкових конвеєрів для доставки стінового каменю вздовж вибою необхідно забезпечити між конвеєрним ставом і каменерізальною машиною зазор не менше ніж 1,0 м.

6.24. Висота штабеля каменю не повинна перевищувати 1,8 м, а з великих блоків - 2,5 м. Спосіб укладання штабеля повинен забезпечувати його стійкість з урахуванням висоти штабеля.

6.25. На робочому місці знімача каменю із засобів транспортування повинна бути аварійна кнопка "Стоп", яка вимикає живлення всієї машини в цілому.

6.26. Звільняти камені, що заклинились, можна тільки за допомогою спеціальних пристроїв. Не дозволяється проводити цю операцію вручну.

6.27. Особливо небезпечні вантажно-розвантажувальні роботи (під час підіймання подвійною тягою) необхідно вести під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

6.28. Під час навантаження блоків у кузов автомашини переміщувати їх над кабіною не дозволяється.

Під час механічного навантаження та розвантаження вантажів водій та інші працівники не повинні перебувати в кабіні або на підніжках автомашини, а також проводити її огляд або ремонт. Не дозволяється стояти або ходити під вантажем, який переміщують.

Під час перевезення великих блоків останні необхідно закріпити так, щоб виключалась можливість їх перекидання або випадання з машини.

6.29. Кінцевий вимикач механізму підйому повинен зупиняти вантажозахватний орган без вантажу на відстані 50 мм від упора для машин, обладнаних електродвигуном, і 200 мм - для машин з двигунами внутрішнього згоряння.

6.30. Покрівлю верхнього уступу на відстані не менше ніж 2 м від його бровки необхідно очищати від відходів каменю.

6.31. Рейкові колії каменерізальних машин повинні бути з рейок одного типу, приєднані до місцевих заземлювачів і мати електричне з'єднання на стиках рейок.

Рейки колії каменерізальних машин необхідно надійно з'єднувати без порогів та виступів у місцях з'єднань. Направляючі колії необхідно встановлювати горизонтально або під заданим кутом нахилу з використанням спеціально призначених для цих цілей підставок.

Не дозволяється використовувати як підставки пиляний камінь.

6.32. У разі одночасної роботи двох і більше каменерізальних машин на одній рейковій колії відстань між ними повинна бути не менше ніж 15 м. При цьому каменерізальні машини повинні бути обладнані надійними буферами.

7. Вимоги безпеки під час добування кухонної солі в садочних басейнах і соляних озерах

7.1. Висота уступу під час розробки соляного пласта в озері повинна бути не більше ніж 8 м, а кут укосу уступу, що розробляється, не більше ніж 75°.

Під час розробки соляного пласта уступом висотою до 3 м допускається кут укосу уступу 90°.

Під час добування солі земснарядами висота уступу повинна відповідати висоті, визначеній проектом.

Відстань від краю уступу до осі залізничних колій, по яких переміщується солекомбайн, повинна бути не менше ніж 2,3 м.

7.2. Вимоги пункту 1.5 глави 1 розділу V цих Правил не поширюються на видобувні роботи в соляних озерах.

7.3. Під час розробки ділянки соляного пласта в озері зустрічними вибоями та маневрових робіт за допомогою тракторів ширина цілика між вибоями (виломами) повинна бути не менше ніж 17 м.

Під час маневрових робіт локомотивами допускається залишати цілик між зустрічними вибоями шириною не менше ніж 14 м.

7.4. Усі недіючі виробки (виломи), а також виробки, в яких тимчасово призупинено роботи на території соляного озера, необхідно огороджувати та виставляти попереджувальні знаки.

7.5. Солекомбайни, в яких дизель-генераторна установка змонтована в одному вагоні з іншим устаткуванням, повинні бути обладнані штучною вентиляцією.

7.6. Солекомбайни, які проводять виймання солі на глибині більше ніж 3 м, повинні бути обладнані креномірами і автоматичною сигналізацією, що сповіщає про досягнення критичного кута нахилу.

7.7. При крені солекомбайна в бік вилому більше допустимого машиніст зобов'язаний припинити добування солі, вивести солекомбайн з небезпечної зони та повідомити про це посадову особу, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

7.8. Під час роботи двох солекомбайнів на одному робочому шляху необхідно позначити межу роботи кожного солекомбайна. Межа роботи солекомбайнів позначається за допомогою диска червоного кольору діаметром 200 мм, який встановлюється між коліями робочого та завантажувального шляхів.

7.9. Укладку відкотних залізничних колій, а також робочих і навантажувальних колій для солекомбайнів дозволяється здійснювати по пласту солі в озері без баласту за умови надійного закріплення шпал до пласта. Спосіб закріплення шпал до пласта солі визначається проектом, затвердженим посадовою особою солепромислу, відповідальною за безпечне виконання робіт.

7.10. У соляному озері вздовж доріг, по яких рухаються автомобілі, трактори та інші транспортні засоби, необхідно встановити стовпи-маяки на такій відстані один від одного, щоб їх було добре видно в будь-яку пору доби і за будь-якої погоди.

Встановлення стовпів-маяків вздовж залізничної колії, якою вивозять сіль з озера, необов'язкове.

7.11. Заміну та встановлення пилок каменерізальних машин солеблокодобувних агрегатів необхідно проводити відповідно до розробленої підприємством технологічної карти, в якій передбачається вживання необхідних заходів безпеки. Ці роботи необхідно проводити під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

7.12. Верхня площадка бугра солі повинна бути горизонтальна або з підйомами та схилами, що не перевищують 10°.

7.13. Головні живильні канави басейнів через кожні 200 м повинні бути обладнані перехідними містками шириною не менше ніж 0,8 м та з поручнями висотою не менше ніж 1,0 м.

Не дозволяється ходити по валках (банкетках) басейнів.

7.14. Розробку бугрів (уступів) солі необхідно проводити відповідно до вимог пунктів 1.2 та 1.3 глави 1 розділу V цих Правил.

7.15. Під час роботи солезбирального комбайна не дозволяється:

перебування перед комбайном ближче ніж за 10 м від передньої кромки ножа;

перебування сторонніх осіб на комбайні.

7.16. Не дозволяється проводити регулювальні та інші роботи під солезбиральним комбайном без вжиття заходів, що унеможливлюють його просідання.

7.17. Усі електричні проводи солезбирального комбайна необхідно прокладати в металевих трубах або виконувати спеціальним кабелем з антикорозійним покриттям.

7.18. Всмоктувальні колодязі насосних установок необхідно надійно перекривати або огороджувати з усіх боків поручнями на висоту не менше ніж 1,2 м.

7.19. Силові та освітлювальні електричні проводки безпосередньо на території басейнів необхідно виконувати кабелями.

Не дозволяється здійснювати прокладку кабелів безпосередньо по дну або по пласту солі в соляному озері. Кабелі необхідно прокладати на спеціальних опорах (козлах).

7.20. Навантажувальну естакаду необхідно огороджувати з усіх боків поручнями на висоту не менше ніж 1,2 м. Допуск сторонніх осіб на навантажувальну естакаду не дозволяється.

7.21. Огляд конструкцій навантажувальної естакади керівник солемлина зобов'язаний проводити не менше одного разу на місяць.

7.22. Не дозволяється в місцях видобування, навантаження, розвантаження, транспортування та переробки солі застосовувати електролампи без захисної арматури.

8. Вимоги безпеки під час ведення робіт на перевантажувальних пунктах

8.1. Місце розташування перевантажувального пункту, а також порядок його зведення та експлуатації повинні бути визначені проектом відповідно до паспорта перевантажувального пункту. У проекті необхідно передбачати заходи безпеки під час розвантаження гірничої маси автосамоскидами і навантаження її екскаваторами. Вводити в експлуатацію перевантажувальний пункт та ліквідовувати його необхідно за наказом керівника гірничого підприємства.

8.2. Перевантажувальний пункт повинен бути розділений нейтральною зоною на зону роботи екскаватора і зону розвантаження транспортних засобів, які необхідно позначити відповідними знаками. У нейтральній зоні виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи не дозволяється.

8.3. Роботи на перевантажувальному майданчику необхідно виконувати відповідно до паспорта та інструкції з охорони праці. Інструкція, розроблена згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.15-98, повинна бути на робочому місці, а працівники повинні бути ознайомлені з нею та паспортом за особистим підписом.

8.4. Розмір (довжину та ширину) розвантажувального майданчика необхідно визначати розрахунком з урахуванням робочих параметрів обладнання та транспорту.

8.5. Висота ярусу перевантажувального пункту не повинна перевищувати висоту черпання екскаватора.

8.6. Розвантажувальний майданчик повинен бути влаштований вздовж усього фронту розвантаження з поперечним нахилом не менше ніж 3°, спрямованим від бровки в глибину майданчика на відстані 10 м, та запобіжною стінкою (породним валом) висотою не менше 0,5 діаметра колеса автосамоскида найбільшої вантажопідйомності.

8.7. Запобіжну стінку (породний вал) в усіх випадках необхідно зводити відповідно до призми можливого обвалення укосу ярусу, а на ділянці з підібраним укосом уступу - не ближче ніж 5 м від бровки ярусу. Зону роботи екскаватора необхідно огороджувати по всій довжині породним валом на відстані 5 м від краю перевантажувального майданчика при відвантаженому ярусі.

8.8. Роботу транспортних засобів на перевантажувальному майданчику необхідно регулювати спеціальними знаками-покажчиками, виконаними у вигляді стрілки розміром 700 х 300 мм, що встановлюється на породний вал або поряд з ним на висоті не менше ніж 2,0 м від поверхні розвантажувального майданчика. Зону розвантаження транспортних засобів необхідно позначати з обох боків знаками-покажчиками зеленого кольору, спрямованими всередину зони, з написом білою фарбою "Зона розвантаження".

Місця розвантаження на ділянках з підібраним укосом ярусу необхідно позначати знаками-покажчиками жовтого кольору з написом червоною фарбою "Ближче ніж 5 м не під'їжджати!".

Місця, де розвантаження транспортних засобів не дозволяється (в зоні роботи екскаватора, під час аварійно-відновлювальних робіт, у зонах можливого обвалення ярусу), необхідно позначати знаками-покажчиками червоного кольору з написом білою фарбою "Розвантаження заборонено!".

У разі тимчасового припинення робіт на перевантажувальному пункті автодорогу до нього необхідно пересипати породним валом та установити знак червоного кольору з написом білою фарбою "В'їзд заборонено!".

8.9. У разі відсутності на перевантажувальному пункті запобіжної стінки (породного валу) з боку укосу ярусу, розвантажувати транспортні засоби на ньому не дозволяється. Створення необхідних параметрів розвантажувального майданчика (укосу, запобіжного валу) здійснюється під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт. При цьому розвантаження транспортних засобів дозволяється не ближче ніж 5 м від укосу.

8.10. Не дозволяється розвантажувати транспортні засоби в зоні роботи екскаватора.